У 1929 році Сталін розпочав свою політику колективізації сільського господарства — фактично другу російську революцію, — яка змусила мільйони селян покинути свої землі та перейти до колгоспів. Результатом став катастрофічний голод, найбільш смертоносний в історії Європи. З 1931 по 1933 роки в СРСР загинуло щонайменше п'ять мільйонів людей. Але замість надання допомоги радянська держава скористалася катастрофою, щоб позбутися політичної проблеми. У «Червоному голоді» Енн Епплбаум стверджує, що понад три мільйони загиблих були українцями, які загинули не тому, що стали випадковими жертвами поганої політики, а тому, що держава свідомо мала намір їх убити. Спустошливий і вирішальний «Червоний голод» відображає жах звичайних людей, які намагаються вижити в умовах надзвичайного зла.
Розповідь Епплбаум нагадує про один із найгірших злочинів двадцятого століття та показує, як це може передвіщати нову загрозу політичному порядку в двадцять першому.